Автор: med1

14 червня 2023 р. В усьому світі вкотре відзначатиметься Всесвітній день донора крові. Офіційно оголошений Всесвітньою Асамблеєю охорони здоров’я щорічним заходом у 2005 році, цей День надає особливу можливість віддати шану добровільним донорам крові у всьому світі, подякувати за даровану людям кров, та привернути увагу всього світу до одного з найважливіших напрямків діяльності загального доступу до безпечної крові. Дата була обрана у честь дня народження Карла Ландштейнера (14.06.1868), австрійського лікаря, імунолога, який отримав у 1930 році Нобелівську премію за відкриття груп крові людини.

Перше успішне переливання крові було проведено у 1881 році англійським акушером-гінекологом Джеймсом Бланделлом. Це врятувало життя жінки, у якої виникла післяпологова кровотеча.

Донорство крові є важливою частиною системи охорони здоров’я кожної країни. Кожна здача крові – це дорогоцінний дар, який рятує життя, а неодноразове донорство – ключ до забезпечення достатніх запасів безпечної крові.

В цей день ми висловлюємо подяку людям, які добровільно і безоплатно здають кров, необхідну для порятунку людського життя, і підвищуємо обізнаність про необхідність регулярного донорства крові для того, щоб забезпечити всім особам і громадам своєчасний доступ до безпечних та якісних продуктів донорської крові, що є невід’ємною частиною загального охоплення населення медичною допомогою і одним з ключових моментів ефективної системи охорони здоров’я.

У 2023 р. кампанія з нагоди Всесвітнього дня донора крові проходить під девізом «Здавайте кров, здавайте плазму, діліться життям і робіть це часто». У центрі її уваги – пацієнти, які потребують переливання крові протягом усього життя, та роль, яку може зіграти кожна людина, зробивши цінний подарунок у вигляді крові чи плазми. Крім того, наголошується на важливості регулярної здачі крові або плазми для створення стабільних і безпечних запасів крові та продуктів крові, доступних завжди і всім у всьому світі, щоб усі потребуючі пацієнти могли отримувати своєчасне лікування.

Кампанія має такі цілі:

• відзначити та віддячити людям, які здають кров, та стимулювати більше людей до того, щоб ставати донорами крові;
• стимулювати здорових людей до того, щоб регулярно здавати кров, настільки часто, наскільки це безпечно та можливо, щоб допомогти покращити якість життя пацієнтів, залежних від переливання крові, та зробити свій внесок у створення запасів безпечної крові в усіх країнах світу;
• підкреслити велике значення добровільного безоплатного регулярного донорства крові та плазми для забезпечення загального доступу до безпечних продуктів крові в усіх країнах; 
• мобілізувати уряди та партнерів щодо розвитку надання підтримки національним програмам переливання крові, їх зміцнення та фінансування на національному, регіональному та глобальному рівнях. Заходи, покликані популяризувати тему Всесвітнього дня донора крові цього року, можуть включати церемонії вшанування донорів, кампанії в соціальних мережах, спеціальні трансляції у засобах масової інформації, публікації в соціальних мережах за участю донорів крові, зустрічі та семінари, музичні та інші культурні заходи знак подяки донорам, а також розфарбовування знакових пам’яток у червоний чи жовтий колір. Країни рекомендують розповсюджувати в різних засобах масової інформації історії людей, зокрема пацієнтів, залежних від переливання крові, чиї життя були врятовані завдяки донорству крові або плазми, як один із способів стимулювання донорства.

  Повномасштабне вторгнення російської армії в Україну докорінно змінило все наше життя. Незважаючи на всі жахіття, ми демонструємо справжні дива єдності, хоробрості, незламності. Наші захисники дивують увесь світ своїм завзяттям та бойовою майстерністю. Війна — жахіття з безліччу жертв та поранених.     Оперативний збір донорської крові — життєво необхідна можливість тилу врятувати якомога більше постраждалих. 

         Щодня до лікарень прибувають нові поранені бійці та цивільні, яким  ми можемо допомогти, здавши кров, котра рятує життя. Потреба в донорській крові лишатиметься стабільно високою аж до перемоги, і ми можемо зробити свій вклад у цю перемогу. Донорської крові потребують і цивільні, які постраждали від воєнних дій. Війна не скасувала і планових ургентних операції, онкологічних захворювань, ускладнених пологів.

Достатня кількість безпечної донорської крові та її компонентів – пріоритет діяльності МОЗ України.

Донорська кров, її компоненти і препарати вкрай необхідні:

•    пологовим будинкам — для компенсації крововтрат породіль під час складних пологів;
•    військовим шпиталям — кров постійно потрібна хлопцям і дівчатам, які захищають нас;
•    хірургічним відділенням — переливання компонентів крові є невід’ємною складовою хірургічних операцій;
•    опіковим центрам — потрібні постійні трансфузії плазми як основної рідини, що допомагає відновитися після опіків різного ступеня;
•    онкологічним відділенням — дитина, яка лікується від онкозахворювання, потребує близько 40 донорів протягом всього лікування.

Кров та її компоненти потрібні:

• пацієнтам, які мають захворювання крові (анемія, гемофілія та інші);
• людям із хронічними недугами, для яких компоненти крові є життєво необхідними;
• жертвам серйозних аварій, нещасних випадків, стихійних лих тощо.

Харківський обласний Центр служби крові безперебійно працює з перших днів повномасштабного вторгнення – «У війні немає свята. Твоя кров буде воювати». За цей час багато хто з харківʼян та жителів області зміг спробувати себе в ролі донора, щоб допомогти тим, хто готовий віддати життя за нас.

Сьогодні на Харківщині 95% запасів крові забезпечуються завдяки добровільним безоплатним донорам. Пріоритетним напрямком розвитку служби крові Харківської області є забезпечення закладів охорони здоров’я якісними та безпечними продуктами крові. 

КНП ХОР «ОЦСК» є центральною, спеціалізованою установою, що здійснює заготівлю, переробку, зберігання донорської крові та її компоненті і виготовлених з них препаратів. Постійний аналіз використання компонентів донорської крові, визначення потреб лікувальних закладів та повноти їх забезпечення становить невід’ємну частину роботи служби крові. 

КНП ХОР «ОЦСК» має сучасну, оснащену обладнанням європейського рівня операційну залу для забору крові. За Європейськими стандартами проведення скринінгу крові та її компонентів проводиться методами хемілюмінісцентного аналізу та полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). У практику роботи лабораторії Харківського обласного центру служби крові ці методи впроваджено для обстеження донорської крові на наявність маркерів гемотрансмісивних інфекцій і виконується на аналізаторах закритого типу ARCHITECT і2000sr та ПЛР на Roche Cobas S201 NAT с системою Hamilton. Введення в роботу зазначених аналізаторів дозволило підвищити рівень інфекційної безпеки компонентів донорської крові до стандартів Європейського Союзу та надало можливість централізовано обстежувати всю донорську кров, заготовлену в місті та області.

Сучасні сепаратори клітин крові «Амикус» та «Трима» дають можливість заготовляти високоякісні компоненти крові – «Тромбоцити, аферез». Переливання яких дозволяє отримати більш виражений та тривалий клінічний ефект при корекції тромбоцитопенії, в першу чергу в онкологічній та гематологічній практиці, а також проводити агресивні види хіміо- і променевої терапії, пересадку кісткового мозку.

Велика увага приділяється питанню вдосконалення автоматизованої системи управління служби крові (АІС), як передумови для розвитку єдиної загальнодержавної системи служби крові України. 

З метою забезпечення населення інфекційно безпечними компонентами перевага надається донорству та заготівлі крові або її компонентів від активних кадрових донорів. Показник донацій від активних кадрових донорів складає 53%. 

                         Як підготуватися до здачі крові?

•    Сдача крові – абсолютно безпечна та життєво необхідна процедура. В організмі дорослої людини є близько 5,6 л крові, за один раз забирають 450–470 мл — замало, щоб нашкодити. Організм історично звик до втрати незначної частини крові внаслідок травм і складних природних умов, тому швидке відновлення закладено в нас біологічно.
•   Напередодні відмовтеся від жирної, смаженої, гострої та копченої їжі, молочних продуктів і яєць. Рекомендується солодкий чай, узвар, хліб, сухарі, сушки, відварні крупи, макарони на воді без масла, соки, морси, компоти, мінеральна вода, овочі, фрукти (крім бананів). Вранці обов’язково легко поснідайте.
•    Заборонено вживати алкоголь та енергетичні напої за 48 годин (2 доби) до процедури здачі крові, лікарські засоби за 72 години (3 доби). Не куріть протягом 2 годин до процедури та 2-3 години після. 
•    Після здавання крові відпочиньте протягом 10 хвилин, з’їжте легку їжу та випийте солодкий чай;
•    Протягом наступних 12 годин краще уникати інтенсивних фізичних навантажень.

            Ви можете стати донором крові:

• якщо Вам не менше 18 років;
• якщо Ваша вага не менше 50 кг;
• Ви не приймаєте постійно ліки й не маєте хронічних хвороб;
• приходьте просто з паспортом (можна Дія),
• після тату, операцій має минути 6 місяців.

Донорська кров заготовлюється винятково одноразовими системами. Вона обов’язково обстежується на гепатити «В» і «С», сифіліс, ВІЛ-інфекцію. Тому, здавши кров, можна не тільки допомогти хворим, а й безоплатно обстежитись на вище зазначені інфекції.

Донори, які безоплатно здали 40 максимально допустимих разових доз крові або 60 максимально допустимих разових доз плазми, отримують звання «Почесний донор України», їм видається відповідне посвідчення та нагрудний знак «Почесний донор України». Донори, які безоплатно здали кров або її компоненти 100 разів і більше, відзначаються державними нагородами. За історію донорського руху незалежної України понад 50 тис. українців отримали звання «Почесний донор України», а 16 визнано гідними високого звання «Заслужений донор України». 

Що стосується питання роботи служби крові України в умовах війни, то на сьогодні КНП ХОР «ОЦСК» вжито максимальних заходів безпеки для Вас та для наших працівників з урахуванням національних та світових рекомендацій. 

Ви можете здати кров в м. Харків:

Харківський обласний центр служби крові 

(вул. Клочківська, 366)

Понеділок — п’ятниця: з 08:00 до 15:00

Субота: з 08:00 до 13:00

УСІ ПИТАННЯ: +380 (95) 570 47 66

КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф. О.І. Мещанінова» ХМР 

(пров. Балакірєва, 3А)

Понеділок — п’ятниця: з 09:00 до 12:00

+38 057 725 81 64

+38 050 323 59 56

Збінська Марина Володимирівна 

ДУ «Інститут загальної і невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України» 

(в’їзд Балакірєва, 1)

Понеділок — п’ятниця: з 09:00 до 12:00

+38 050 149 71 95 

+38 068 659 79 67

Зарудний Олег Олександрович 

КНП «Міська багатопрофільна лікарня №18» ХМР 

(вул. Краснодарська, 104)

Вівторок, середа, четвер, п’ятниця: з 08:30 до 11:00

+38 068 889 50 20

Аржанніков Іван Сергійович 

КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР (просп. Олександрівський, 122)

Понеділок — п’ятниця з 08:30 до 11:30

+38 057 725 09 69

Тютюнник Ірина Вячеславівна.

Ви можете здати кров в Харківській області:

КНП «Красноградська центральна районна лікарня» (вул. Шиндлера, 87)

Через п’ятницю

16 та 30 июня з 08:00 до 12:00

+38 099 563 95 03

Фесенко Микола Олексійович

КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» (вул. Машинобудівників, 29)

щочетверга з 08:00 до 12:00

+38 057 457 71 03

Козлов Володимир Володимирович

КНП «Первомайська центральна районна лікарня» (вул. Світанкова, 3)

Через четвер

15 та 29 червня з 08:00 до 12:00

+38 066 160 40 04

Крестиліна Раїса Олексіївна

Відділення трансфузіології «Чугуївська центральна районна лікарня ім.М.І.Кононенка»
щосереди з 07:00 до 11:30

+38 066 994 30 52

Мосенцева Валентина Віталіївна

КНП «Зміївська центральна районна лікарня» ЗРХО (Таранівське шосе 1Б)

Щовівторка з 08-00 до 12-00

+38 063 306 32 99

Гусейнова Наргіз Магерамівна

Бути донором – почесна і благородна справа!!! Робити добро легко!!!

Пам’ятайте: лише півлітра донорської крові може врятувати життя трьох пацієнтів! Можливо, саме Ваша кров подарує життя людині, яка зазнала лих

Разом до Перемоги!

Лишай – це дерматологічні інфекційні захворювання схожої симптоматики, які викликаються вірусами або грибками.

Класифікуються залежно від збудника, локалізації та ступеня ураження шкірних покривів. Згідно зі статистикою ВООЗ, понад 70% дітей уражаються даним шкірним захворюванням, як у новонародженому віці, так і старше.

До групи лишаїв входять:

• лишай Жибера або рожевий лишай;
• стригучий лишай (найпоширеніша форма);
• оперізувальний лишай;
• червоний плоский лишай або лишай Вільсона;
• мокнучий лишай або екзема;
• простий лишай обличчя;
• лускатий лишай або псоріаз;
• висівкоподібний лишай.

Достовірно механізм зараження не виявлено, оскільки не кожна дитина, яка контактує з носієм патології, хворіє на лишай.

Існує низка чинників-каталізаторів, що збільшують ймовірність розвитку захворювання, серед яких:

• генетична схильність;
• захворювання органів травного тракту;
• ендокринологічні дисфункції;
• аутоімунні патології;
• гіперфункція потових і сальних залоз;
• стрес;
• фізичне перенапруження;
• переохолодження організму;
• приймання деяких лікарських препаратів тощо.

Пізнє виявлення плями лишаю нерідко призводить до того, що уражається все більша площа шкіри, спричиняючи свербіж, лущення та дискомфорт. Часто діти розчісують і травмують уражені ділянки шкіри, що сприяє приєднанню бактеріальної інфекції до основного захворювання.

Для того щоб виявити і вивести лишай зі шкіри дитини, необхідно звернутися до фахівця. Лікар, у компетенції якого перебуває діагностика і терапія лишаю у дітей – це дитячий дерматолог.

Крім лікування, важливе значення в усуненні та запобіганні рецидиву захворювання має профілактика.

Профілактичними заходами первинного або повторного виникнення лишаю слугують:

• зміцнення імунітету дитини (загартовування та ін.);
• дотримання норм гігієни (миття рук, миття приміщень з дезінфекційними засобами тощо);
• окремі індивідуальні речі (постільна та особиста білизна, посуд, іграшки тощо);
• часте прання одягу дитини, особливо після контакту з тваринами або хворими людьми;
• приймання душу, а не ванни для уникнення поширення інфекції;
• заміна синтетичного одягу на натуральний;
• зменшення перебування на сонці (тепло провокує зростання колоній грибка) тощо.

Як передається лишай?

Основними джерелами захворювання є вуличні коти та собаки, або предмети, що містять лусочки їхньої шкіри, уражені збудником – зоонозна форма. Однак, лишай може передаватися і від людини до людини – антропонозна форма передачі, а також за допомогою грибків, що мешкають у ґрунті – геофільний шлях передачі. Віруси ж, як причина лишаю, можуть тривалий час перебувати в організмі людини і тварин, і тільки при зниженні імунітету дитини спровокувати захворювання.

Лишай не завжди заразний. Так, дитяча мокнуча екзема виникає внаслідок інфікування мікротріщин шкіри, дерматозів або за наявності алергічної реактивності у батьків дитини. Згідно зі спостереженнями фахівців, алергічні захворювання матері (астма, риніт або нейродерміт) на 40% збільшують ймовірність виникнення екземи в дитини. А рожевий лишай Жибера нерідко є наслідком ГРВІ та не передається іншим людям.

Періодом високого ризику зараження лишаєм є весна-літо, адже більшу частину часу дитина проводить на вулиці та в контакті з іншими дітьми.

Контагіозними (заразними) видами лишаю є рожевий, стригучий і оперізувальний. Вони вимагають обов’язкової ізоляції дитини для попередження стрімкого поширення захворювання.

Не передаються червоний плоский, висівкоподібний лишай, а також псоріаз і мокнуча екзема.

Який вигляд має лишай?

Характер специфічної симптоматики лишаю залежить від виду збудника та особливостей реакції організму на патоген.

Так, стригучий лишай або трихофія викликається грибом трихофітоном і здебільшого вражає дітей до 14 років. Найчастішою локалізацією стригучого лишаю є шкіра голови та шиї, нігті та зона пахвових западин.

Ознаки трихофії:

• чітко обмежена червона або рожева пляма на волосистій частині шкіри;
• висока швидкість збільшення площі плями;
• набряк і висип (пухирці) на ураженій ділянці шкіри;
• поява білих лусочок на плямі лишаю;
• часта відсутність свербежу;
• порідіння волосся в зоні запаленої шкіри тощо.

Лишай Жибера (рожевий), ймовірно, спричиняється вірусом герпесу і локалізується переважно на спині, животі, на обличчі та в складках шкіри.

Ознаки рожевого лишаю:

• наявність однієї великої (материнської) плями, яка поступово збільшується в розмірі;
• пляма округлої форми з чіткими межами;
• суха шкіра, що лущиться, в центрі плями;
• свербіж шкіри.

Висівкоподібний або різнокольоровий лишай виникає у дітей внаслідок активності грибків Malassezia furfur і Pityrpsporum orbiculare, які локалізуються в роговому шарі шкіри та поступово охоплюють дедалі більші ділянки шкірного покриву. Здебільшого до цього типу захворювання схильна шкіра грудей, живота і спини, особливо у дітей з гормональними порушеннями (цукровий діабет, ожиріння та ін.) і гіпергідрозом (підвищена пітливість). Також цю форму захворювання можуть спровокувати: туберкульоз, лейкоз або ревматизм.

Ознаки висівкоподібного лишаю:

• на ранній стадії плями зеленуватого кольору без чітких меж, які потім трансформуються в жовтий, коричневий або рожевий колір;
• схильність утворювати велике вогнище ураження шкіри;
• лущення та свербіж, особливо на тлі стресу та гігієнічних процедур.

Оперізувальний лишай або оперізувальний герпес викликається вірусом герпесу, але в дитячому віці має форму вітряної віспи або вітрянки, до якої виробляється довічний імунітет.

Етіологія червоного плоского лишаю достовірно не встановлена, він локалізується як на шкірі зап’ясть, живота, грудей, так і на слизових оболонках.

Ознаки червоного плоского лишаю:

• плоскі вузлики на шкірі червоного або фіолетового кольору, схильні до утворення великих вогнищ патології;
• блідо-рожеві плоскі вузлики на слизових покривах;
• свербіж і чутливість уражених ділянок шкіри;
• деформація нігтьової пластини, з подальшим її руйнуванням.

Простий лишай обличчя або суха стрептодемія виникає через активність стрептокока і локалізується переважно на обличчі, але також на шкірі сідниць, кінцівок і спини.

Ознаки простого лишаю обличчя:

• округлі рожеві плями, що лущаться, до 4 см у діаметрі;
• відсутність свербежу;
• зникнення плям під впливом ультрафіолету;
• наявність тимчасової депігментації в місці плям лишаю.

Як розпізнати лишай у дитини?

Оскільки існують різні типи захворювання, проводиться диференціальна діагностика, яка зазвичай включає:

• дослідження зішкрібу шкіри під мікроскопом;
• люмінесцентні проби (характерна флюоресценція уражених ділянок);
• серологічний тест (аналіз крові на наявність антитіл до збудника);
• бакпосів на мікрофлору;
• біопсію шкіри;
• огляд під лампою Вуда;
• дослідження морфології клітин тощо.

Під керівництвом лікаря одужання настає досить швидко, а дотримання всіх його рекомендацій мінімізує ймовірність виникнення рецидивів захворювання.

Різні форми лишаю мають схожі клінічні ознаки. Зазвичай першим симптомом захворювання є поява плями на шкірі дитини переважно рожевого кольору. Надалі з’являється наступна пляма на сусідній ділянці шкіри, які можуть зливатися. Крім утворення плям, інфікована шкіра починає лущитися і свербіти, у деяких випадках у дитини підвищується температура тіла і збільшуються лімфовузли.

Серед найімовірнішого місця розташування плям лишаю виділяють:

• верхні кінцівки;
• шкіра голови;
• живіт;
• локалізація потових залоз тощо.

Чим небезпечний лишай у дітей?

Найбільшу небезпеку для дітей мають такі наслідки лишаю:

• приєднання бактеріальної інфекції;
• поширення патології на внутрішні органи (кістки, мозок тощо);
• розвиток імунодефіциту.

Однак, ступінь і характер ускладнень після захворювання залежать від виду лишаю. Так, рожевий лишай протікає без побічних ефектів і не викликає погіршення здоров’я дитини. Трихофітія призводить до утворення залисин, а висівкоподібний, стригучий і червоний лишаї викликають приєднання вторинної інфекції, що значно ускладнює лікування.

Оперізувальний лишай може спровокувати постгерпетичну невралгію, а також:

• порушення рухової активності рук і ніг;
• зниження і часткову втрату чутливості кінцівок;
• запального процесу в структурах ока (очне яблуко, рогівка та ін.);
• запалення тканин внутрішніх органів (печінка, оболонки спинного і головного мозку та ін.).

До якого лікаря йти якщо в дитини лишай?

Як ми вже згадували, лікар, який займається діагностикою та лікуванням дерматологічних захворювань – це дерматолог. Оскільки будова та функціонування шкіри маленької дитини суттєво відрізняється від шкіри дорослого, постановкою діагнозу має займатися саме дитячий дерматолог.

Особливостями шкіри дітей, які зумовлюють високу чутливість до зовнішніх подразників і патогенів, є:

• товщина шкіри (у дорослої людини вона втричі товща);
• пухкий епідерміс;
• відсутність еластичних волокон;
• слабка здатність утворювати пігменти шкіри (низька захисна функція);
• невисокий ступінь терморегуляції тощо.

Захворювання шкіри та її придатків (волосся і нігті) може бути наслідком різних патологічних процесів у дитячому організмі (системні або аутоімунні захворювання, та ін.), тому нерідко може знадобитися додаткова консультація дитячих невролога, імунолога, інфекціоніста або інших фахівців.

Який буває лишай у дітей?

Найчастіше у дітей виявляють: оперізувальний, стригучий і різнокольорові (висівкоподібний, рожевий, червоний) типи лишаю.

Як вилікувати лишай у дитини?

Для того щоб результативно позбутися лишаю, необхідно звернутися до лікаря. Самолікування та безконтрольне використання лікарських препаратів і засобів народної медицини можуть значно зашкодити здоров’ю дитини, а заразні форми захворювання в обов’язковому порядку потребують припинення контакту з іншими дітьми та ізоляції дитини.

Тривалість і склад курсу терапії залежить від типу патології та ступеня її вираженості.

Зазвичай для лікування лишаю мікотичного походження використовують системні протигрибкові препарати, локальну терапію антимікотичними гелями/мазями, полівітамінні комплекси та імуномодулятори. Після курсу лікування проводять аналіз на гриби (мікроскопічний аналіз на патогенні гриби), тричі негативна проба слугує індикатором повного одужання.

Лишай вірусної етіології передбачає застосування противірусних засобів і препаратів для дезінтоксикації організму.

Для зменшення свербежу за патології, як грибкового, так і вірусного походження ефективні антигістамінні та протизапальні (кортикостероїдні мазі) препарати.

Так, для лікування рожевого лишаю нерідко буває достатнім застосування УФ-терапії, дотримання гіпоалергенної дієти (яка не містить тваринного білка) і носіння одягу з натуральних тканин. Для зменшення свербежу шкіри рекомендуються мазі, що знижують її чутливість. Заходи профілактики лишаю Жибера включають своєчасне лікування ГРЗ, ГРВІ, а також повноцінний догляд за порожниною рота (лікування карієсу, захворювань ясен і горла). Важливо не допускати переохолодження дитячого організму і вчасно приймати вітамінні комплекси.

Терапія оперізувального лишаю передбачає прийом препаратів-активаторів імуногенезу, противірусні та седативні засоби. Також ефективним є місцевий вплив УЗ, УФО або лазера на уражені ділянки шкіри, за необхідності проводять рефлексотерапію або новокаїнову блокаду (за інтенсивного больового синдрому).

Для закріплення ефекту від лікування рекомендується змінити раціон і включити в нього продукти, що містять біофлавоноїди й антиоксиданти (вишня, яблука, лохина тощо) і збагачені вітаміном Е (жирні сорти риби, волоські горіхи та ін.). Також важливо не допускати розчісування бляшок лишаю і дотримуватися гігієни.

Для усунення висівкоподібного лишаю ефективним є вплив протигрибкових засобів місцевого та системного застосування. Раціон бажано збагатити продуктами, що містять залізо (яблука, сочевиця тощо), а також молочними та рослинними стравами.

Стригучий лишай добре піддається лікуванню місцевими протигрибковими та йодовмісними препаратами, але в разі сильного запалення рекомендовано приймання антимікотиків всередину. Також для терапії цієї патології потрібно приймати вітамінні комплекси та імуномодулятори. Волосся на уражених ділянках необхідно збривати або зістригати.

Червоний плоский лишай лікується за допомогою ПУВА-терапії (застосування фотосенсибілізаторів), приймання кортикостероїдів і протималярійних препаратів.

Існує низка продуктів, які слід обмежити в разі захворювання будь-яким із типів лишаю, а саме:

• мандарини;
• копченості;
• консерви;
• солодощі (особливо кремові торти);
• чай і какао.

Серед продуктів, що полегшують симптоматику захворювання і прискорюють одужання, виділяють зелені овочі, молочні продукти і зернові каші.

Однак, будь-які дії мають проводитися під наглядом і зі схвалення лікаря. Своєчасне звернення до фахівця значно прискорює одужання і дає змогу попередити ризик розвитку рецидиву патології.

У дітей часом на фоні підвищення ацетону може погіршуватися стан організму.

Вперше це захворювання описали в 1961 році німецькі вчені. Вони дослідили проблему кетонемії в дитячому віці (так звану “ацетонемічну блювоту”).

Зазначають, що хворобу може викликати вірусне захворювання, голодування чи переїдання, вживання незвичної їжі або стрес.

Зміна кількості кетонових тіл має негативні наслідки:

• якщо їхня кількість збільшується, це може спричинити різке падіння  рівня глюкози в крові (або глікемія);
• у разі різкого зменшення виникає ацидоз (порушення кислотно-лужного балансу в організмі).

Характерною ознакою є запах ацетону з рота малюка.

Симптомами ацентономічного синдрому є:

• нудота та блювання;
• діарея чи закреп;
• блідий колір шкіри;
• слабкість;
• підвищення температури;
• характерний запах ацетону з рота;
• запаморочення.

Лікарі зауважують, що під час блювоти або діареї дитина втрачає велику кількість води та потребує невідкладної допомоги.

У випадку, якщо немовля народжується передчасно або з патологією, в Україні можна отримати безкоштовну допомогу.

Медичні гарантії включають 41 пакет, повідомляють в Національній службі здоров’я України.

Неонатальна допомога новонародженим у складних випадках є пріоритетом серед медгарантій.

Вона є безоплатною:

• за скеруванням від сімейного лікаря або педіатра;
• якщо пацієнта доставили до лікарні бригадою “швидкої”;
• у разі переводу з одного лікувального закладу у інший;
• при самозверненні.

Безоплатні послуги в межах пакета:

• інтенсивна терапія новонародженим та надання медпослуг на всіх етапах лікування;
• лікарський та медсестринський догляд 24/7;
• інтенсивна терапія новонародженим та надання медпослуг на всіх етапах лікування;
• необхідні лабораторні та інструментальні дослідження (зокрема, УЗД, ЕКГ, рентгенологічне дослідження тощо);
• забезпечення дихальної підтримки;
• оцінювання болю та своєчасне знеболення;
• парентеральне харчування;
• організація виходжування немовлят за методом Кенгуру;
• забезпечення сприятливого сенсорного оточення для дитини та сімейно-орієнтованого догляду спрямованого на її розвиток;
• психологічна підтримка батьків;
• вакцинація згідно з календарем профілактичних щеплень;
• проведення офтальмологічного та аудіологічного скринінгу;

лікарські засоби з Нацпереліку, медвироби та витратні матеріали.

Домашня аптечка під час воєнного стану та постійних відключень світла може врятувати життя.

Правильно зібрана аптечка дозволить почуватися впевнено у випадку виникнення непередбачуваних ситуацій зі здоров’ям, зазначають у Міністерстві охорони здоров’я.

“Збираючи домашню аптечку, зважайте на свій стан здоров’я. За необхідності порадьтеся з лікарем. Пам’ятайте, що зрештою в критичних ситуаціях рятує не аптечка і її наповнення, а вміння правильно ним користуватися”, – кажуть у відомстві.

• еластичні бинти;
• безпечні шпильки;
• стерильні рукавички;
• пінцет;
• ножиці;
• неспиртові серветки;
• термометр;
• пластири, зокрема для очей;
• стерильні бинти;
• трикутні (косинкові) пов’язки;
• антисептичний засіб (хлоргексидин, 70-відсотковий спирт);
• знеболювальні та жарознижувальні (парацетомол, ібупрофен);
• розчин для відновлення водно-сольового балансу при отруєнні та сорбенти;
• крем від алергії з діючою речовиною діфенгідрамін або таблетки з лоратадином, цетиризином тощо;
• стерильний фізросчин для промивання ран;
• краплі для промивання очей;
• якісний турнікет для зупинки кровотеч (джгут для забору венозної крові в лабораторії не підходить).

У людей з хронічними захворюваннями також в аптечці мають бути ліки, які вони приймають регулярно. Наприклад, для зниження тиску. В аптечку краще покласти щонайменше двотижневий, а краще – місячний запас таких ліків.

“Зауважте: антибіотики, гормональні препарати, препарати з дифенгідраміном або метамізолом натрія – не для домашньої аптечки”, – кажуть у МОЗ.

Це день, який служить нагадуванням всьому прогресивному людству про те, що поширеність захворювання невпинно зростає. Актуальність проблеми зумовлена тим, що збільшується захворюваність на цукровий діабет. Встановлено, що число хворих на цукровий діабет подвоюється через кожні 15 років. Діабет займає 3-тє місце за поширеністю після серцево-судинних захворювань та онкологічних хвороб. У більшості випадків цукровий діабет передує туберкульозу, в 15-20 % – вони розвиваються паралельно, в 20 % випадках цукровий діабет розвивається на тлі туберкульозу.

ДІАБЕТ – це хронічне захворювання, при якому підшлункова залоза не виробляє достатньої кількості інсуліну або ж організм не може ефективно використовувати вироблений інсулін – гормон, який регулює рівень цукру (глюкози) у крові. В результаті неконтрольованого діабету виникає гіперглікемія (підвищення рівня глюкози в сироватці крові), що призводить до ураження багатьох систем організму, особливо нервів та кровоносних судин.

Існують три основні типи діабету:

1) діабет І типу (інсулінозалежний) – характерне недостатнє вироблення підшлунковою залозою інсуліну, розвивається швидко в основному у дітей і молодих людей.

2) діабет ІІ типу (інсулінонезалежний) виникає, коли організм неефективно використовує вже виділений інсулін, розвивається поступово частіше у людей старше 40 років, зустрічається у 80-85 % випадків.

3) гестаційний діабет – вперше діагностують у період вагітності, може бути наявним протягом певного часу і після народження дитини.

Фактори ризику появи цукрового діабету: спадкова схильність; ожиріння; хвороби, в результаті яких відбувається ураження бета-клітин (панкреатит, рак підшлункової залози, захворювання інших залоз внутрішньої секреції, провокуючим фактором у цьому випадку може бути травма); різноманітні вірусні інфекції (краснуха, вітряна віспа, епідемічний гепатит і деякі інші захворювання, включаючи грип); стрес; вік (чим старша людина, тим більше є підстав захворіти на цукровий діабет), низька фізична активність, атеросклероз, гіпертонічна хвороба.

СИМПТОМИ ДІАБЕТУ: сухість у роті, спрага, надмірне сечовиділення, втрата ваги при підвищеному апетиті, зуд шкіри (особливо в області геніталій у жінок), погано заживаючі рани, постійне відчуття голоду, погіршення зору, постійне відчуття втоми. Ці ознаки найбільш характерні для цукрового діабету 1 типу.

РИЗИКИ  Й УСКЛАДНЕННЯ:

• дорослі люди з діабетом мають ризик розвитку інфаркту та інсультуу 2-3 вищий за інших. Загальний ризик смерті серед людей, хворих на діабет, як мінімум вдвічі більший за людей того ж віку, які не хворіють на діабет. 6,2 % cмертей у світі пов’язано з діабетом.
• зниження кровотоку через уражені судини в поєднанні з ураженням нервових закінчень значно підвищує ризик виникнення виразок на ногах, їх інфікування та в кінцевому результаті – ампутації.
• ураження сітківки очей– діабетична ретинопатія виникає внаслідок ураження дрібних кровоносних судин та є причиною 1% випадків сліпоти.
• діабет є основною причиною ниркової недостатності;
• більшість людей із діабетом мають зайву вагу та зменшений об’єм легень, це збільшує схильність до захворювань дихальної системи та виникнення ускладнень, що з нею пов’язані.

ПРОФІЛАКТИКА ДІАБЕТУ ІІ типу полягає у простих правилах здорового способу життя:

• не допускати надлишкової ваги;
• мати регулярні фізичні навантаження;
• дотримуватися здорового харчування, зменшення кількість цукру, насичених жирів і збільшення  споживання  клітковини – овочів та фруктів;
• відмовитися від куріння і надлишкового вживання алкоголю;
• регулярно перевіряти рівень глюкози в крові (норма 3.89-5.83), слідкувати за артеріальним тиском та холестерином;
• уникати стресу.

Будьте здорові, бережіть себе та своїх рідних!

Інсульт — це гострий стан, під час якого вражаються кровоносні судини головного мозку.